ГЕРОЇ ГРОМАДИ, ПОЛЕГЛІ ЗА УКРАЇНУ

25-річний військовослужбовець Богдан Федько загинув 11 травня 2022 року під час оборони Харківщини. Біля села Довгеньке під Ізюмом боєць разом із побратимами потрапив під ворожий авіаобстріл. Двоє захисників отримали поранення, троє загинули.

Богдан народився в селі Хмелів Сумської області. Здобув фах фельдшера в Глухівському медичному училищі. У 2017 році пішов служити за контрактом у Збройні сили України Брав участь в АТО на посаді бойового медика.

Під час повномасштабної війни Богдан захищав Україну у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був техніком роти.

«Наш Богдан завжди був чудовою людиною – і на службі, і в житті. Він був сумлінним і працьовитим. Завжди усміхнений та життєрадісний, відкритий і привітний. Мав багато друзів. Коли хтось питав його, як справи, завжди відповідав: усе добре. Він завжди був готовий підтримати, вислухати й допомогти. Наш найкращий чоловік, син і тато. Ми не забудемо тебе, наш коханий ГЕРОЙ!» – говорить дружина загиблого Тетяна.

Поховали захисника у рідному селі. 

У Богдана залишилися батьки, старший брат, дружина і донька, якій на момент загибелі батька було лише 4 роки.

Гончаренко Юрій Михайлович народився в селі Хустянка Буринського району Сумської області 02.07.1971р. 

Був призваний 31 січня 2015року. Служив в 93-ій бригаді сержантом 3-го механізованого взводу 8-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини В2970. Кулеметник. 16 жовтня 2015р. раптово перевели до 54-ї окремої механізованої бригади (місто Артемівськ Донецької області)

Місце загибелі - смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, 27.10.2015р.

Наш земляк старший солдат Олександр Денисенко був розвідником — оператором розвідувального відділення у 47 ОМБр «Маґура» (в/ч А4699).

Загинув 9 липня 2023 року в районі Оріхова на Запоріжжі під час виконання бойових завдань.

Похований на центральному кладовищі в селі Сміле.

Наш Герой віддав своє життя за наше спокійне життя та Україну, вільну від російських окупантів! Він мужньо стояв за всіх нас. 

Юрій народився в селі Прибитки Овруцького району Житомирської області

Через аварію на Чорнобильській АЕС родина переїхала до села Сміле Роменського району Сумської області

З 2-го класу Юра навчався в смілівській школі

Після закінчення школи працював у колгоспі "Прогрес"

З 1999 року пройшов 1,5 роки строкової служби в армії, після чого повернувся до Смілого

Після одруження разом із родиною переїхав до міста Суми, де народилося два сина

В 2018 році Юрій переїхав до села Плавинище Роменського району Сумської області

Останнім місцем роботи Юрія було ТОВ "Таланпром"

4 грудня 2022 року Юрія було мобілізовано до лав ЗСУ. Спочатку проходив службу у Чернігівській області. Згодом потрапив до найгарячіших точок фронту на сході України

Юрій служив гранатометником підрозділу охорони окремої механізованої бригади ЗСУ

17 лютого 2023 року солдат Омельчук Ю.Д. загинув внаслідок артилерійсько-мінометного та вогнепального обстрілів поблизу н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області, захищаючи Батьківщину від російської агресії

        Народився Мельник Сергій Миколайович 27 квітня 1964 року, навчався в Хмелівській середній школі.У 1981 році закінчив школу, здобув робочу професію. Працював на заводі АТС, а потім у Роменському аграрному коледжі. Співробітники  розповідають про нього з повагою й шаною:«Тепер про Сергія Миколайовича нагадує кожна відремонтована  дверна ручка, кожен  кран чи забитий цвях. Був завжди безвідмовним, до роботи ставився з відповідальністю».

Перед війною  поїхав до доньки, яка після трагічної смерті чоловіка залишилися з двома  маленькими дітками й потребувала допомоги. 24 лютого він був у місті Вишгород. Це не завадило  сходити у військкомат, де лише записали дані й наказали чекати. До лав ЗСУ Сергія призвали вже в березні.

Офіцер запасу мужньо захищав рідну країну в зоні проведення Антитерористичної операції в 2015-2016 роках.. При повномасштабному вторгненні РФ він знову, без вагань, став на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України.22 травня 2022 року Сергій Мельник загинув.

  Бабенко Максим Володимирович народився 16 травня 1992 року в селі Хрещатик Роменського району Сумської області. Дитинство промайнуло у рідному селі, де разом з мамою та братом радів своїм першим успіхам та досягненням.У Дібрівській ЗОШ навчався з першого класу.В пам’яті однокласників залишиться щирим, життєрадісним, справжнім товаришем.

 Після закінчення  школи працював у Харкові на будівництві. У 2009 році  був призваний на строкову військову службу. Після армії працював на заводі в місті Маріуполі. Потім повністю присвятив себе будівельній справі в різних містах України – Ромни, Харків, Київ, Буча, Ірпінь, Бердянськ, Чернігів.

Війну зустрів в місті Ірпінь. І як належить гідному сину України, з перших днів війни став на її захист, приєднавшись до добровольчого формування самооборони в місті Ромни. У грудня 2022 року був мобілізований  до лав  ЗСУ.

Народився Анатолій Миколайович Малій 24 жовтня 1970 року в селі Хустянка. Навчався у Харченківській школі, після закінчення якої проходив строкову військову службу в армії.

Повернувшись у рідне село, працював трактористом. Знайшов свою половинку, у парі з якою народили гарного сина Євгенія. Був доброї вдачі, працьовитий, відповідальний, завждиготовий прийти на допомогу. Умів радіти життю...

Восени 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де в найгарячіших точках Донецької та Луганської областей проявив свою мужність і відвагу.

Після поранення в Бахмуті, пройшов лікування і знову повернувся в стрій.

Був вірний присязі, кращий із синів своєї країни, мужньо захищав свою Батьківщину та до останнього подиху виборював мир для майбутніх поколінь. Війна забирає найкращих...

Володимир Кас’ян народився 10 листопада 1970 року в селі Гаї Роменського району Сумської області. У ньому пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Гаївській школі,післязакінченняякої вступив до Роменськоговищогопрофесійного училища -14, обравшипрофесіюелектрика.

Доброївдачі, комунікабельний, працьовитий, завждиготовий прийти на допомогу – таким вінбув, і таким залишиться в пам'яті людей: рідних, односельчан, друзів.

Відслуживши строкову службу в ракетних військах, Володимир розпочав трудову діяльність у рідному колгоспі «Правда» електриком,  у різні роки працював на заводах: цегляному та Слобожанської будівельної кераміки.

Як і всі, радів життю, знайшов свою половинку, одружився, народили гарного сина Богдана, який, до речі,сьогодні теж захищає рідну землю.

Навесні 2023 року Володимир змінив свій буденний одяг на військову форму. Навчався нелегкій новій і необхідній справі, робив усе залежне від нього не для слави, не для визнання, а для добра людей і їх майбутнього.

Народився Дмитро Петрович Картавий 19 січня1979 року в селі Сулими.Навчався у місцевій школі,потім, у 1997 році, вступив до Сумського медичного училища, де отримав медичну освіту та здобув фах фельдшера. Тривалий час Дмитро працював фельдшером у селі В’юнне, згодом- у Сулимах.

Після  одруження переїхав до міста Ромни та працював за спеціальністю у одному з медичних закладів міста. У 2014 році був мобілізований, протягом року проходив військову службу на одному з пунктів пропуску в Сумській області. Усерпні 2023 року Дмитро пішов захищати Батьківщину,мужньо виконував свій військовий обов’язок на Авдіївському напрямку.

До останнього був вірний присязі, кращий із синів своєї країни, до останнього подиху виборював мир для майбутніх поколінь.