“Набираюсь мужності, стаю сильнішою за деяких чоловіків”: військовослужбовиця 225 ОШП про службу на Сумщині
Начальниця групи 225 Окремого штурмового полку Олександра родом з Бахмута. Повномасштабна війна, говорить, застала її, коли закінчувала навчання у військовому коледжі Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску потрапила у 225 ОШП і ні разу, каже, не пошкодувала. Нині Олександра з підрозділом служить на Сумському напрямку. Суспільне поспілкувалося із захисницею Сумщини.
Олександра — начальниця групи 225 Окремого штурмового полку. Нині разом зі своїм підрозділом боронить Сумщину. Дівчина говорить, що потрапила до штурмовиків одразу по закінченню військового коледжу.
“З самого малечку хотіла стати військовою, тому що мій дідусь був теж військовою людиною, мені дуже сподобалася його форма, його характер. Мене приваблювало, що ти з мужнім характером, ти відчуваєш, що від тебе багато чого залежить, ти багато чого можеш”, — пригадує Олександра.
Каже, вступила до коледжу військової академії, коли їй було 17 років.
“Для мене казарма була чимось незрозумілим. Я не звикла, коли в закритому просторі, наді мною хтось керує. Я ще лише прийшла вступати, я подивилася і дуже хотіла втекти звідти. Але передумала, адже я цього хотіла, я пройшла великий шлях, щоб цього досягти”, — каже військовослужбовиця.
Два роки навчання, говорить Олександра, була командиром взводу, спочатку навчатись військовій справі було нелегко.
“У мене було в підпорядкуванні вісім дівчат і дев'ять хлопців. Хлопці були набагато старші за мене, і не всі, звичайно, слухались, на початках. Карала, у нас у неділю був час для відпочинку, і з дозволу ротного ми всі йшли відпочивати, але оскільки я була командиром групи, могла сказати: «Ні, ви сьогодні не йдете відпочивати», і це було покаранням”, — пригадує Олександра.
“Основним завданням 225 Окремого штурмового полку є знищення особового складу та військової техніки противника”.
“Я вже звикла, і іноді мені здається, що я набираюся мужності в цьому підрозділі, тобто стаю сильнішою, ніж деякі чоловіки, мені це подобається, тут я почуваю себе добре. Коли все почалося, я сама з Бахмуту, і мої рідні на той момент виїжджали, ледве виїхали, слава Богу, я застала цей момент у військовому коледжі”, — говорить начальниця групи 225 ОШП.
Нині Олександрі 21 рік, вона служить в штабі. Але, додає, якщо буде потрібно, то може взяти до рук і автомат.
“Звісно, розбираю, нормативи я здавала ще у військовому коледжі, коли навчалася. Ми здавали по часу, по нормі, яка мала бути, у мене виходило. Це було кілька років тому, але я старалася, і всі інші також. Час від часу у нас проходять стрільби, у нас відбувається та сама підготовка, щоб не забувати. Нещодавно ми стріляли, в мене там 7-8, не дуже погано, але нормально”, — пояснює військовослужбовиця.
Нині 225 Окремий штурмовий полк боронить Сумщину, говорить Олександра. Каже, хоч вона служить не на передовій, роботи вистачає, і додає, що знає, за що воює.
“В декого закінчилася ця думка, що ми можемо це зробити, але я можу сказати лише за себе — не перестаю думати, що ми все витримаємо, і ми переможемо, так, однозначно”, — говорить Олександра.
